29.09.2020

   Серед кандидатів на посаду селищного голови Недригайлівської ОТГ серед прохідних фігур вирізняється одна - Костянтина Волкова. Молодий, амбітний, успішний, креативний - такі перші епітети при­ходять на думку в зв'язку з цим кандидатом, який жодного дня не був у владі. На відміну його решти колег по списку кандидатів, які так чи інакше, більше чи менше стояли у владного керма і мали змогу проявити себе як управлінці, менеджери і лідери громади.

   Безумовно, щодо їх людських якостей немає запитань. Втім, вони то є, але не будемо говорити про це на загал. Торк­немося винятково їх перспектив у разі здо­буття гетьманської бу­лави.

   Ігор Остапчук скоро вже не одну каденцію у керма недригайлівської грома­ди, Іван Нанка є, а Сергій Свириденко був головою райради.

   Чим вони нам запа­м'ята­лися?

   Розумієте, це на Не­дри­гайлівщині, де пам'я­тають В.Є.Мельника та І.Н.Ялового, а на їх фоні нинішні керівники виг­лядають більш, ніж скромно.

   Тим паче все це у фінальному акті ліквідації Недригайлівського ра­йону з усіма витікаючими наслідками.

   Скажемо чесно, народ вже давно розчарувася. Бачили при владі всі партії, всіх лідерів, включаючи і нашого хоружівського земляка.

   Тому вибір Воло­ди­мира Зеленського - це своєрідний протест про­ти старих кадрів, які засиділися при владі і знову її прагнуть, знаючи, що вони не тягнуть цю лямку.

   Отож, підсумкове за­питання - чи повторять наші люди на Недригай­лівщині, умовно кажучи, "ефект Зеленського", коли обрали прези­дентом популярну молоду людину?

   Як кажуть в народі, що було - бачили, що буде - побачимо.