08.08.2018
   Обранці з виборчих округів є уповноваженими представниками частин громад у представницьких органах влади.
   Вони покликані захищати та відстоювати інтереси своїх виборців у колективному органі місцевого самоврядування, якими у нашому районі є селищні та сілські ради.
   За визначенням депутат має бути максимально незалежним від керівництва його ради та її виконкому, але насправді це не завжди так виходить.
   Візьмемо для прикладу Недригайлівську селищну раду - найпотужнішу в районі ОТГ. До цієї ради обрано 26 депутатів, які і здійснюють свої повноваження в рамках чинного законодавства.
   Вони ділять і спрямовують бюджетні кошти, приймають різноманітні програми розвитку, ухвалюють інші рішення.
   В процесі роботи виникають різні ситуації, в тому числі, і конфліктні, коли одностайної точки зору в сесійній залі немає.
   Іноді виникають протистояння між депутатами і мером, приміром, з кадрових питань. І ось тут то селищному і потрібна депутатська більшість.
   Тепер поставимо запитання, чи дійсно всі депутати вільні у своєму виборі, під час голосувань, на засіданнях комісій і сесій?
   Факт: у Недригайлівській селищній раді з 26 депутатів працюють у апараті селищної ради семеро - практино кожен четвертий (сюди входить і секретар селищної ради, який не може не бути депутатом).
   І подібна ситуація не лише в Недригайлові, а й в усіх майже місцевих радах.
   З точки зору закону, на сьогодні це дозволено, але з огляду на логіку побудови демократичної системи прийняття рішень - це не вписується у саму ідеологічну основу представницької влади.
   Депутат не повинен працювати і отримувати зарплату у штаті ради, інакше він по вуха стає залежним від мера, повністю або частково втрачає свою самостійність. 
   А від цього страждає громада.
   Висновок: на майбутнє треба законодавчо закріпити заборону обраним депутатам бути штатним працівникам рад.
   А людина, обрана у своєму окрузі, сама повинна вибирати між мандатом депутата і кріслом чиновника.