19.06.2019
 Півстоліття тому, з дозволу райкому Компартії, в Недригайлові вперше проводилося святкування Купала. Був на ньому Водяник, який припливав на плоту (на фото 1969 року), були літературні герої - на конях верхи по стадіону їхали Тарас Бульба з синами, на возі - вся кайдашева сім'я, потім палили вогнища та стрибали через них. Проводилося воно на недригайлівському стадіоні, тоді без виповок і закусок, як літературно-народно-історичний захід.
Друге дихання цьому дійству надали вже всередині 1990-х років, коли задекларували купальське свято, як свято земляцтва. Пов'язано це, перш за все, було з тим що Віктор Ющенко та деякі інші земляки займали високі державні посади і районне начальство через свято Купала прагло налагодити з ними неформальні зв'язки, щоб вирішувати власні питання. За круглим столом в адміністрації відбувалося офіційне спілкування, а в кулуарах, на природі і за обіднім столом у VIP-палатці домовлялися про посади, влаштування дітей на навчання чи на роботу.
Але з часом недригайлівські земляки-високопосадовці йшли у відставку, виходили на пенсію. Рівень посад земляків на сьогодні вже не той. Однак сумське та київське земляцтво щороку запрошують до Недригайлова на Купала. За круглим столом, який останнім часом проводиться в Будинку школяра, бо на вході Білого дому ніяк не завершать ремонтні роботи, щороку збирається до двох десятків земляків, кожен виступає, вручаються грамоти і подяки. А у підсумковому договорі між районною владою і земляцтвом фіксуються взаємні наміри на наступний рік.
Та всім зрозуміло, що допомога земляцтва дуже умовна, декларативна, бо на всі більш-менш серйозні справи потрібні ресурси, зокрема, кошти, яких у земляків, м'яко кажучи, недостатньо, тому цей договір носить скоріше показовий характер. Красиві слова важко перетворити у гарні діла, коли немає коштів. Але вголос про це ніхто не говорить, хоча всі це розуміють.
Разом з тим гостинність місцевої влади залишається на високому рівні і ВІП-обід в закритому приміщенні КСК "Колос" та в шалашах ОТГ залишаються важливим атрибутом. Тоді, коли всі люди п'ють і їдять за свій рахунок, земляки та інші високі гості харчуються не на свої.
Хоча багато земляків, варто на цьому наголосити, принципово не ходять до цього званого обіду, а купують шашлики та коньяки разом з усіма на стадіоні.
Ось тут би важливо залучити зарубіжний досвід проведення званих обідів для високих гостей. Щоб і ті земляки, хто йде обідати в закрите приміщення, і ті, хто не йде з власних міркувань, почувалися зручно і комфортно, слід запровадити благодійні внески. Приміром, на завершення круглого столу головуючий запрошує земляків на певну годину продовжити діалог за обіднім столом, і повідомляє, що там можна зробити благодійні внески у спеціальну опломбовану скриньку (або іншим, електронним способом) в розмірі, ну, припустимо, 5 тисяч гривень кожному. Таким чином з одного боку земляки роблять предметний фінансовий вклад у доброчинну справу, звіт про використання їх грошей буде надано через рік на черговому купальському засіданні земляцтва. А з іншого боку цей внесок дозволить їм почуватися комфортніше і зручніше. А у підсумку ці кошти комісійно будуть направлені на соціальний захист дітей, підтримку юних дарувань тощо.
Ніхто не говорить, що земляцтво, як громадська організація, це щось непотрібне. Ні - хай і надалі гуртуються земляки, спілкуються, роблять добрі справи. Мова йде про те, що пора вже говорити відверто про реальні можливості вихідців з нашого району, а не бавитися пустими деклараціями та показними планами, які не мають під собою ніякого підгрунтя.
Давайте реально оцінимо, що може сумське та київське земляцтво в різних галузях - насамперед в залученні інвестицій, втіленні соціальних та мистецьких проектів тощо. Конкретно по пунктах і з прізвищами. Це все оприлюднити у пресі та на сайтах. А через рік публічно підсумувати зроблене, і нічого страшного, коли не все вдастся. Щось та буде зроблено. Ось такий підхід дасть справжній поштовх до переведення співпраці з віртуальної площини у справжню реальність.
Олександр М’якаєв
|
