07.09.2020

   П’ять років тому, на останніх місцевих виборах 25 жовтня 2015 року, у нас було 9 кандидатів на посаду Недригайлівського селищного голови.
   Претендували різні люди.
   Нагадаємо, що у підсумку, як і передбачалося, за результатами виборів визначилася трійка, яка набрала найбільше голосів виборців:

Ігор Остапчук - 40,84%
Микола Тимченко - 21,99%
Сергій Максименко 15,35%
   Загалом вони взяли більше 78 відсотків голосів.

   Решта 6 кандидатів свідомо чи несвідомо зіграли роль непрохідних технічних кандидатів, відриваючи голоси від основних претендентів на булаву.
   Вони всі разом набрали менше 22% - Кужель А. - 5,40%, Кущенко О. - 5,23%, Голуб В. - 5,09%, Шевченко Д. - 1,89%, Антоненко Г. - 0,94%, Донцов М. - 0,84%.
   У фіналі з помітним відривом від конкурент ів і з високим процентом переміг нинішній мер Ігор Остапчук.
   Ті, хто схильний казати, що стакан наполовину повен, кажуть, що за нього проголосували 40,84%, а ті, хто каже, що стакан наполовину не повен - що за нього НЕ проголосували 59,16% виборців.
***
   Люди йдуть у кандидати на посади голів добровільно, будемо вважати, що вони відчувають усю відповідальність за прийняте рішення, тому і увага до тих, з кого будемо обирати, у громади має бути більша і прискіпливіша. Це політика і людей обираємо керувати нами за немалі гроші. Тому - без образ. Народ має знати все про своїх керманичів.
***
   Тепер пограємося у таку необ’єктивну гру як політичний прогноз. Суб’єктивно можна з великою долею вірогідності припустити, що на цих виборах лідером залишиться Ігор Остапчук, який зможе набрати не менше 30% голосів виборців.
   На п’яти йому наступатиме представник молодшого покоління, успішний підприємець із задатками блогера Костянтин Волков, який теж може досягти позначки 30% (молодіжна аудиторія, яка хоче омолодити владу, плюс авторитет його батька спрацює так чи інакше).
   Наступними по списку можуть бути: Сергій Свириденко (від Слуги народу), у котрого є можливість набрати 15%, Олександр Кушніренко (від Опозиційної платформи за життя) - 10%, Іван Нанка (від Європейської солідарності) - 5%. Ці всі прогнозовані результати з похибкою плюс-мінус.    Якби голосування проводилися у два тури, як на президентських перегонах, то про розклад перспектив можна було б ще говорити. Але маємо те, що маємо.
   Тепер поговоримо про двох основних претендентів.
   Справжня боротьба була б, коли Остапчук би вирішив не балотуватися взагалі. Про це навіть говорили певний час.
   Якщо ж Волков не висуватиме свою кандидатуру, то Остапчук набере щонайменше 40%, а решта кандидатів додадуть собі процентів, але їх не вистачить їм для особистої перемоги.
   Остапчук уже в селищній раді близько 20 років. Це менше, ніж Путін у Росії, і значно менше, ніж Лукашенко у Білорусі.
   Але навряд чи з них сьогодні слід брати приклад.
   Добре було б у місцевому самоврядуванні записати законодавчо норму, яка обмежувала строк перебування на посаді очільника громади двома каденціями. Так як у президентів.
   Далі. Порівняно з іншими селищними радами області і Україні нам особливо похвалитися нічим. Наш мер і сам уже заморився від тягара влади. Та й люди в основному не задоволені не ним особисто, а його командою, серед яких чимало таких, котрі пливуть за течією, демагогічних, безініціативних, сірих, з невисоким інтелектуальним рівнем людей, а часом навіть професійних підлабузників і “бездельников” (по-українськи - нероб).    Але ж свою команду мер підібрав сам і на ньому лежить відповідальність за всіх і кожного, кого посадив у чиновницьк і крісла.
   Не подобається також те, що багатьом депутатам роздані хлібні посади, взамін ті мовчать, де треба сказати, і піднімають руку там, де треба меру.
***
   Харизма, інтернет-креативний підхід до критики влади Костянтина Волкова дається взнаки і на цьому росте його популярність, здебільшого у молодіжній аудиторії. Але керувати бюджетною радою - це не розвивати власний бізнес. Хоча друге - набагато складніше. Успішний підприємець - це ще не значить успішний мер. А у Волкова немає адміністративного управлінського досвіду і стажу роботи в органах влади. Цим він схожий із Зеленським. Це діло наживне.
   Лідером народжуються, а не стають.
***
   Решта кандидатів - це все люди, які були головами районної ради, у яких був шанс. І обиралися вони на тій чи іншій політичній хвилі. Тоді на їх обрання працював провладний пропрезидентський адмінресурс і популярність в народі їх політичної сили. Похвалитися їм теж особливо нічим. У кожного немало позитивних людських і ділових рис. Але спитайте, чим вони себе реалізували в районі за часи свого правління? Важко без підготовки назвати щось значиме.
***
   І насамкінець.
   Ну немає на сьогодні на Недригайлівщині зараз таких харизматичних і продуктивних лідерів як Валентин Євгенійович Мельник чи Іван Никонович Яловий!
   Може, непогано було, коли б у нас балотувалися кандидати з інших районів і міст? Менше було б кумівства, братовства, кругової поруки і т. д.?
Але навряд чи.
   Народ у нас за колгосп, але не в нашому селі. Ми всі проти корупції, кумівства і блату, коли це не стосується нас конкретно.
   Але коли треба влаштувати дочку на посаду, обійти закон і приватизувати землю, не платити штрафу і т. д, тоді тихенько за те, щоб тимчасово, не надовго порушити…