03.11.2020
   І головна несправедливість полягає в тому, що у підсумку депутатські мандати отримують кандидати, які набрали не найбільшу кількість голосів.
   На вибори до недригайлівського парламенту йшло 10 партій, 5-відсотковий рубіж подолали 7. Кожна з партій отримала кількість депутатських мандатів пропорційно кількості поданих за неї голосів. Ці мандати отримали перші номери партійних списків, майже не залежно від того, хто з них яку кількість голосів набрав.
   Тим, хто знаходився у непрохідній частині списку, щоб піднятися вгору треба було подолати 25 відсотків квоти. Їх не багато, але такі люди є і вони увійшли у список переможців.
   Але по багатьох списках до селищної ради не потрапили ті кандидати, які набрали більшу кількість голосів, ніж ті, хто пройшов за першими номерами.
   Виходить несправедливо.
   Та й партійні списки у нас складалися кулуарно, таємно, у вузькому колі зацікавлених осіб. А насправді формування списків мало б проходити, відкрито, публічно, через голосування.
   А вийшло, що місцеві еліти за зачиненими дверима все вирішили і зробили вигляд, що так і треба.
    З огляду на ці дві обставини про яку справедливу виборчу систему можна говорити?